ISSN 2225-7551

В. Т. Кривошеєв, академік Інженерної академії України

Чернігівське відділення УкрДГРІ, м. Чернігів, Україна

В. Д. Кукуруза, академік Інженерної академії України

Науково-впроваджувальна фірма “НДРнафтогаз”

Є. З. Іванова, академічний радник Інженерної академії України

Чернігівське відділення УкрДГРІ, м. Чернігів, Україна

І. М. Іванова, академік Інженерної академії України

Чернігівський державний інститут економіки і управління, м. Чернігів, Україна

В. В. Макогон

Чернігівське відділення УкрДГРІ, м. Чернігів, Україна

ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНИХ ПОШУКІВ РОДОВИЩ НАФТИ І ГАЗУ В УКРАЇНІ ТА НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Економічні негаразди в Україні за часів незалежності привели до різкого скорочення геологорозвідувальних робіт на нафту і газ, падіння видобутку вуглеводневої сировини, зниження приростів запасів та різкого згортання науково-дослідних робіт по забезпеченню приростів запасів вуглеводнів, незважаючи на те, що потенціальні ресурси нафти і газу в Україні в пастках різного типу ще досить значні, а нафтогазова галузь є основою паливно-енергетичної, економічної та політичної незалежності держави.

Високоприбутковій у минулому геологорозвідувальний комплекс у державі практично зруйновано, що привело до значного зменшення відкриттів нових родовищ нафти і газу та приростів запасів вуглеводневої сировини. Спостерігається стійке падіння видобутку нафти і газу, що в свою чергу викличе нові труднощі в паливно-енергетичному комплексі та зв’язаними з ним галузями народного господарства.

У ці скрутні часи ми неодноразово орієнтували нафтогазову галузь та владні структури держави на використання власних резервів, власних можливостей для прискореного відкриття нових родовищ нафти і газу, оскільки деякі вітчизняні розробки прогнозного спрямування значно дешевші від зарубіжних та характеризуються високою ефективністю.

Першочерговим завданням нафтогазової галузі в умовах, які склалися, є вирішення проблеми значного підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт. Незважаючи на те, що в основних нафтогазовидобувних районах сходу, заходу та півдня країни фонд традиційних об’єктів, представлених добре вираженими антиклінальними структурами, значно вичерпаний, ще велика частина прогнозних ресурсів зв’язана з різноманітними нетрадиційними стратиграфічно-, літологічно-, тектонічно екранованими і комбінованими пастками, з карбонатними рифогенними масивами, похованими і розформованими підняттями, з розущільненими кристалічними породами фундаменту і т.п. Прогноз нетрадиційних типів пасток та пошуки в них скупчень вуглеводнів (ВВ) потребує детальних досліджень. Вибір першочергових об’єктів для буріння пошукових свердловин у цих умовах досить складний, якщо враховувати, що за статистикою тільки одна третина пробурених свердловин продуктивна, а дві третини порожні. У зв’язку з цим тут важливу роль відіграє якість комплексного геологічного та геофізичного прогнозу. Роботи цього напрямку широко проводяться у Чернігівському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту.

Власні резерви для підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт на нафту і газ в Україні у цілому та в основному її нафтогазовидобувному регіоні – Дніпровсько-Донецькому басейні – дозволять значно скоротити строки проведення пошукових робіт, прискорено відкрити нові родовища, збільшити приріст запасів на перспективу та поточний видобуток нафти і газу.

На активізацію цих резервів направлені розробки авторів цієї доповіді.

У довгому ланцюзі пошуки-розвідка-експлуатація родовищ нафти і газу пріоритетне значення мають роботи галузевої геологорозвідувальної науки, яка висвітлює питання щодо регіонального вивчення надр у широкому розумінні цих досліджень для потреб розвитку мінерально-сировинної бази країни і контролю за використанням надр, планування геологорозвідувальних робіт та приросту запасів вуглеводнів у державі та здійснення наукового супроводу геологорозвідувальних робіт.

Одним із пріоритетних завдань для вирішення проблем ефективних пошуків нафти і газу є обґрунтування напрямів геологорозвідувальних робіт як на ближню, так і на дальню перспективу. Ця робота базуються на комплексних детальних дослідженнях геологічної будови, літології, фацій, стратиграфії та ін.

Найбільшу увагу дослідників привертала Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна субпровінція – основний нафтогазовидобувний регіон України, з яким фахівці зв’язують ще значні прирости запасів нафти і газу в найближчому майбутньому.

Регіон відноситься до добре вивченого в нафтогазоносному відношенні сейсморозвідкою, глибоким бурінням по традиційних (антиклінальних) пастках, особливо в прибортових її частинах, де відкрита більшість з 230 родовищ нафти, газу і газоконденсату. Абсолютна більшість добре виражених антиклінальних структур як у занурених частинах западини, так і в межах північної і південної прибортових зон і бортів виявлено та опошуковано. Фонд неопошукованних антиклінальних структур тепер представлений в основному дрібними і слабовираженими об`єктами, які не зможуть підтримувати в перспективі сучасні рівні видобутку нафти та газу і тим більше їх значне збільшення в регіоні.

Як показує досвід проведення геологорозвідувальних робіт у схожих за геологічною будовою з Дніпровсько-Донецькою западиною (ДДЗ) нафтогазоносних басейнах, серед відкритих родовищ починають переважати скупчення нафти і газу в нетрадиційних (літолого-стратиграфічних, літологічних, тектонічних, комбінованих) пастках як у теригенних, так і в карбонатних відкладах. Відомо, що прогноз пасток цього типу досить складний, часто ми маємо справу з малими потужностями відкладів, при яких сейсмічні дослідження малоінформативні. Тільки детальні погоризонтні комплексні геолого-геофізичні дослідження дають можливість об’єктивного прогнозу цих пасток.

Ми надавали роботам цього напрямку важливе значення, вважаючи, що проблема синхронізації продуктивних комплексів, товщ, продуктивних горизонтів (ПГ) і окремих пластів нафтогазоносних басейнів є однією з найбільш актуальних проблем геології нафти і газу як у теоретичному, так і в практичному відношенні при прогнозі пасток вуглеводнів (ВВ), особливо, нетрадиційного типу. В добре вивченому бурінням і сейсморозвідкою Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному басейні вона стоїть досить гостро, оскільки тут існує низка науково необґрунтованих схем стратиграфії (у тому числі прийнята стратиграфічним комітетом “Стратиграфічна схема кам’яновугільних відкладів східних областей України” 1993 року), які стримують детальне картування відкладів та об’єктивний прогноз нових типів пасток нафти і газу.

Нашими дослідженнями розроблена схема розчленування та кореляції нижнього карбону западини, що базується на детальному літолого-стратиграфічному та біостратиграфічному вивченні, розчленуванні відкладів, послідовній (від свердловини до свердловини, від добре вивчених розрізів до менш вивчених, від повних у стратиграфічному відношенні до скорочених) кореляції “каркасу” відкладів – морських витриманих пачок аргілітів, які часто вміщують маркуючі вапняки, та більш мінливих піщаних, піщано-алевритових продуктивних горизонтів. Сформована на цих принципах модель будови візейського та турнейського ярусів і літолого-стратиграфічні схеми розчленування їх розрізів різних геотектонічних зон западини враховує усі, у тому числі і найновіші біо- і літолого-стратиграфічні дослідження, регіональні, зональні та локальні перериви в осадконакопиченні. Виділені характерні одновікові літологічні пачки порід та надійні регіональні та зональні репери дозволили надійно корелювати відклади, виявити та протрасувати перериви в осадконакопиченні. На основі цих досліджень для широкого впровадження рекомендована нова схема стратиграфії турнейського та візейського ярусів, яка відіграла принципове значення при регіональному вивченні всієї території западини та прогнозі нових типів пасток нафти і газу в регіоні [1-7].

Працюючи протягом більше 35 років у регіоні, володіючи практично усім літологічним та біостратиграфічним матеріалом по ДДЗ, автори постійно опікуються вищеназваними проблемами. В останні роки нами складено “Каталог продуктивних горизонтів нижнього карбону ДДЗ на основі єдиної літолого-стратиграфічної кореляції та індексації – бази сучасних геологічних досліджень”. Він охоплює практично усі принципові (більше 3,5 тисяч) глибокі свердловини регіону і дав змогу вперше для всієї западини виконати різноманітні об’єктивні геологічні побудови, геологічне моделювання та картування. На основі комплексних досліджень відкладів та з використанням цієї величезної комп’ютерної бази даних нами вперше для всієї території ДДЗ за допомогою геоінформативних технологій складено 15 погоризонтних літолого-палеогеографічних карт нового покоління масштабу 1:200 000, які характеризують мікрофауністичні (МФГ) та продуктивні горизонти (ПГ) турнейського та візейського ярусів. Ці карти є сучасною фундаментальною основою для визначення нових, науково обґрунтованих напрямків геологорозвідувальних робіт, прогнозу нових, перш за все, нетрадиційних типів пасток ВВ, які будуть сприяти новому розвитку старого основного нафтогазовидобувного басейну України та відкриттю значних за запасами родовищ нафти і газу.

Разом з пошуками скупчень нафти і газу в традиційних антиклінальних пастках у ДДЗ виявлено декілька родовищ, зв’язаних з нетрадиційними неструктурними пастками. Типовими є Мучуське газоконденсатне родовище в рифогенно-карбонатному руденківсько-ранньотурнейському масиві та Волошківське газоконденсатне родовище в літолого-стратиграфічній пастці надрозмивних верхньовізейських пісковиків на моноклінальному схилі Срібненської депресії. Відкриття родовищ у цих нетрадиційних типах пасток реально свідчило про необхідність проведення цілеспрямованих науково-дослідних робіт по їх прогнозу.

Нашими багаторічними комплексними дослідженнями було обґрунтовано цей напрямок робіт та виконано прогноз зон і ділянок розвитку нових типів пасток нафти і газу на усій території ДДЗ.

У карбонатних відкладах терне, нижнього візе та нижньої тули нами виділена численна група прогнозних пасток, які зв’язані з внутрішньошельфовими рифогенно-карбонатними масивами та прогнозні зони розвитку бар’єрних рифів у зонах переходу шельфу в депресію. Крім цих типів пасток, з покрівлею карбонатів зв’язані пастки розвитку палеокарсту (рис.1).

У теригенних турнейських та візейських відкладах ми прогнозуємо широкий розвиток літолого-стратиграфічних та літологічних пасток у зонах переходу моноклінальних схилів Дніпровсько-Донецької западини у великі депресії та на схилах занурених структур, у малих депресіях прибортових зон, пастки виклинювання (літологічного заміщення) алексинських і тульських (XII та XIIа МФГ) горизонтів на монокліналях прибортових зон та на бортах западини, прогнозні літолого-стратиграфічні зони та пастки верхньотурнейських теригенних відкладів на схилах рифогенно-карбонатних масивів, прогнозні пастки розвитку акумулятивних піщаних тіл і зв’язаних з ними внутрічохольних структур (рис. 2). Ці питання широко висвітлювались у численних наукових роботах та на Міжнародних науково-практичних конференціях [1-7].

 

 
  Подпись: 1 – літолого-стратиграфічні і літологічні пастки в зонах переходу моноклінальних схилів у великі депресії та на схилах занурених структур; 
2 – пастки виклинювання (літологічного заміщення) алексинських і тульських (XII i XIIа МФГ) продуктивних горизонтів на монокліналях прибортових зон та бортах западини; 3 – літолого-стратиграфічні пастки малих дипресій у прибортових зонах; 4 – продуктивні горизонти, в яких прогнозуються пастки ВВ; 5 – лінії виклинювання продуктивних горизонтів; 6 – пробурені параметричні свердловини; 7 – соляні штоки. 

Рис. 1. Карта прогнозних зон і ділянок у відкладах XIIa та XII  МФГ ДДЗ.
Складено: Кривошеєвим В.Т., Макогоном В.В., Івановою Є.З. 
Комп’ютерна версія: Матюша Є.В.
Описание: прог 2004 обр рис 1,Подпись: 1 – літолого-стратиграфічні і літологічні пастки в зонах переходу моноклінальних схилів у великі депресії та на схилах занурених структур; 
2 – пастки виклинювання (літологічного заміщення) алексинських і тульських (XII i XIIа МФГ) продуктивних горизонтів на монокліналях прибортових зон та бортах западини; 3 – літолого-стратиграфічні пастки малих дипресій у прибортових зонах; 4 – продуктивні горизонти, в яких прогнозуються пастки ВВ; 5 – лінії виклинювання продуктивних горизонтів; 6 – пробурені параметричні свердловини; 7 – соляні штоки. 

Рис. 1. Карта прогнозних зон і ділянок у відкладах XIIa та XII  МФГ ДДЗ.
Складено: Кривошеєвим В.Т., Макогоном В.В., Івановою Є.З. 
Комп’ютерна версія: Матюша Є.В.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       
    Подпись: 1 – прогнозні літолого-стратиграфічні пастки в нижньовізейських відкладах; 2 – прогнозні пастки, які зв’язані з внутрішньошельфовими рифогенно-карбонатними масивами; 3 – встановлені пастки, які зв’язані з внутрішньошельфовими рифогенно-карбонатними масивами; 4 – прогнозні зони розвитку бар’єрних рифів у смугах переходу шельфу в депресію; 5 – прогнозні літолого-стратиграфічні зони та пастки верхньотурнейських теригенних відкладів на схилах рифогенно-карбонатних масивів; 6 – прогнозні пастки розвитку акумулятивних піщаних тіл і зв’язаних з ними внутрішньочохольних структур; 7 – пробурені параметричні свердловини; 8 -– соляні штоки. 

Рис. 2. Карта прогнозних зон і об’єктів у нижньотурнейських, верхньотурнейських, нижньовізейських та нижньотульських відкладах ДДЗ.
Складено: Кривошеєвим В.Т., Макогоном В.В., Івановою Є.З. 
Комп’ютерна версія: Матюша Є.В.
  Описание: поргнозы_рис_1
 
 

 

 

З нетрадиційними пастками можуть бути зв’язані крупні скупчення нафти і газу, які практично вичерпані в традиційних антиклінальних пастках.

Таким чином, встановлена нашими науково-дослідними роботами велика група прогнозних неструктурних пасток являє собою великий резерв для проведення геологорозвідувальних робіт, відкриття нових родовищ та другого дихання старого нафтогазоносного регіону України – Дніпровсько-Донецького басейну. Однак одна справа виконати геологічний прогноз нових пошукових об’єктів і зовсім інша справа дати об’єктивну оцінку нафтогазоносності кожного із них до буріння дорогих свердловин та ефективно провести пошукове буріння.

Пошукове буріння на нафту і газ в Україні традиційно проводиться на основі загального уявлення про нафтогазоносність регіону у цілому та даних сейсморозвідувальних робіт по виявленню перспективних структур. Такий підхід до пошуків нових родовищ нафти і газу з метою їх найшвидшого відкриття сьогодні себе явно не виправдовує, оскільки не усі структури нафтогазонасичені, а серед традиційних методів немає надійного методу оцінки нафтогазоносності об’єктів. Ефективність пошукових робіт на нафту і газ на нових структурах в України складає біля 30 %.

Основним методом підготовки площ для пошукового буріння на нафту і газ залишається сейсморозвідка. Базуючись на структурному факторі, вона не відповідає на питання нафтогазоносності тієї чи іншої структури. Тому в останнє десятиліття ДП "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на пошукових площах проведено комплекс досліджень, який включав різні прямі методи пошуків вуглеводнів (ВВ). Аналіз цих робіт, виконаний ДП “Науканафтогаз”, показав, що ефективність пошукового буріння досягає лише 34 %, непродуктивними виявились 66 % структур. Таким чином, було доказано, що далеко не усі дешеві прямі методи є ефективними, бо пробуреними на їх прогнозі пошуковими свердловинами було марно витрачено сотні мільйонів гривень.

Спираючись на багаторічний досвід проведення прогнозних робіт різними методами, вважаємо, що необхідний комплекс оцінки нафтогазоносності окремих об’єктів до буріння пошукових свердловин повинен обов’язково включати найбільш інформативні за рейтингом – детальну сучасну сейсморозвідку, метод ЕПНГ та геохімічні дослідження.

Ми впевнені, що першочерговим завданням нафтогазової галузі повинно бути прискорене вирішення проблеми значного підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт на основі комплексування сучасних вітчизняних традиційних та нетрадиційних методів пошуків і розвідки родовищ нафти та газу, яке широко випробувано в Україні. У зв’язку з цим ще раз звертаємо увагу фахівців на результати застосування та необхідність широкого впровадження високоефективного пошукового методу електрофізичного прогнозу нафтогазоносності (ЕПНГ) до буріння свердловин.

Нетрадиційний метод ЕПНГ розроблено у Чернігівському відділенні УкрДГРІ доктором геолого-мінералогічних наук Кукурузою В.Д., а у подальшому запатентовано та удосконалено за допомогою комп’ютерних технологій проведення як польових досліджень, так і камеральної обробки отриманої бази даних [11;12]. Він є практично прямим методом, який до буріння свердловин оперативно вирішує принципові задачі нафтогазоносності. Метод ЕПНГ заснований на виявленні наявного закономірного взаємозв`язку між нафтогазовим покладом і характером прояву електрофізичних процесів у його межах (за магнітними параметрами) і над ним в області дифузійно-фільтраційного потоку вуглеводнів (за електричними даними), викликаних зміною фізико-хімічних властивостей рідин і нафтогазонасичених порід.

На часових вертикальних розрізах інформативних параметрів нормованих полів виявляються як поклад, так і дифузійно-фільтраційний потік вуглеводнів, що підіймається над ним, чого не спостерігається над "порожніми" структурами.

Перевагою методу є те, що з аналізу матеріалів ми виключаємо дані зони активного водообміну (до глибини 500 м і більше), де можуть бути отримані складні, спотворені результати вертикального дифузійно-фільтраційного потоку ВВ над родовищами. Метод дозволяє прогнозувати скупчення нафти і газу як в антиклінальних та неантиклінальних пастках осадочного чохла, так і в тріщинуватих зонах кристалічного фундаменту.

Особливо слід відзначити, що роботи методом електрофізичного прогнозу нафтогазоносності в Україні розпочаті набагато раніше, ніж подібні роботи за кордоном. Незважаючи на це, цей напрямок прогнозу набув там широкого розвитку. Один із аналогів цього методу – метод Electraflex – широко використовується канадськими фірмами для розбраковки пошукових об’єктів по нафтогазоносності до буріння пошукових свердловин. Він включений до обов’язкового комплексу при проведенні пошукових робіт на нафту і газ, без нього пошукові свердловини не буряться. Ефективність методу сягає 86 % при прогнозі промислових скупчень вуглеводнів, а при виявленні “пустих структур” – 100 %.

Роботи методом ЕПНГ у Дніпровсько-Донецькій западині (ДДЗ) в минулі роки виконані на багаточисельних еталонних родовищах (Яблунівське, Комунівське, Сахалінське, Волошківське, Андріяшівське, Леляківське, Мільківське, Щурівське, Дружелюбівське, Новотроїцьке, Малосорочинське, Семиреньківське, Олифирівське, Опошнянське, Лиманське, Дмухайлівське, Кременівське, Новоселівське, Пролетарське, Богатойське) і прогнозних участках (Дорожньому, Потичанському, Східно-Новоселівському, Західно-Новоселівському та ін.). Висока ефективність методу підтверджена бурінням і документами виробничих підприємств, на площах яких виконувались ці роботи.

Дуже важливі результати були отримані у той час на Волошківській площі у північно-західній частині западини. Тут на моноклінальному схилі Срібненської депресії параметричною свердловиною № 314 було встановлено унікальний газоконденсатний поклад у літолого-стратигафічній пастці верхньовізейського продуктивного горизонту (ПГ) В-20. Як було виявлено пізніше [2], пастка являє собою складно побудоване мілководно-морське піщане барове тіло, яке сформувалось на палеопіднятті в алексинський час на розмитій поверхні верхньотульських відкладів, сформованій регіональним передалексинським регіональним переривом в осадконакопиченні. Після відкриття покладу стало питання, наскільки він буде розповсюджений уверх по монокліналі. В результаті виконаних робіт по наміченому профілю ЕПНГ була встановлена верхня границя покладу на монокліналі, яка була підтверджена наступним бурінням. Якби у той час були враховані наші рекомендації по моделі пастки і були проведені деталізаційні роботи методом ЕПНГ на цій ділянці, то були б зекономлені значні кошти, які були витрачені на буріння зайвих пошукових та розвідувальних свердловин на цій ділянці, яка стала полігоном для дослідження.

Слід зупинитись на дослідженнях методом ЕПНГ, виконаних на крупному газоконденсатному Яблунівському родовищі, де була пробурена значна кількість пошукових та розвідувальних свердловин. За даними буріння було проведено контур родовища, який не співпадав з контуром за даними ЕПНГ і був значно меншим. За нашою рекомендацією була пробурена свердловина № 7, яка дозволила приростити значні запаси газу і конденсату.

Крім того, слід відзначити, що цей метод показав високі можливості при пошуках та оконтурюванні підсольових покладів у Білорусії та складних “шнуркових” покладів у Краснодарському краї Росії. Так, у Прип’ятському прогині Білорусії на Осташковичському нафтовому родовищі оконтурені поклади в девонських відкладах на глибині від 2,5 до 4,0 км під соляною покришкою потужністю 2,5-3,0 км, що підтверджено бурінням. Раніше вважалось, що сіль є ідеальною покришкою.

На жаль, незважаючи на ці успіхи методу ЕПНГ, широке впровадження його у виробництво в минулі часи стримувалось витратним механізмом геологорозвідувальних робіт, коли основним показником їх оцінки була кількість пробурених погонних метрів, а не їх віддача. Але навіть у тих умовах виробничі геологорозвідувальні підприємства, які активно використовували ці нові прогресивні технології (наприклад, трест "Полтавнафтогазрозвідка" завдяки відомому в Україні фахівцю, головному геологу В.І. М’ясникову), отримували мільйонні економічні ефекти за рахунок надійного прогнозу нафтогазоносності, виключення із планів буріння вже запланованих проектних свердловин, які попадали за межі виявленого методом ЕПНГ прогнозного контуру покладів і, таким чином, приводили до значного здешевлення пошуків та розвідки нових родовищ та прискореного їх відкриття.

Більше 30 років тому на шельфах Чорного і Азовського морів на родовищах Голіцина та Стрілковім першими модифікаціями методу ЕПНГ вперше були визначені контури усіх ПГ, а підняття Шмідта до буріння свердловин прогнозувалось за цим методом як продуктивне, що потім було підтверджено бурінням. Подальше проведення цих робіт на Чорноморському шельфі було призупинено у зв'язку зі структурними змінами і складнощами в організації робіт – підпорядкування морської геофізики України безпосередньо Міністерству геології СРСР і його підрозділу "Сєвморгео".

За часів незалежності України тільки завдяки зусиллям Мінекоресурсів України, Державної геологічної служби України, НАК "Нафтогаз України", ДП “Чорноморнафтогаз”, ДГП "Укргеофізика" у 2002-2003 рр. вперше були проведені роботи методом ЕПНГ на 4-х структурах Прикерченського шельфу Чорного моря (Суботіна, Абіха, Південно-Керченській та Глибокій) для розбраковки їх за перспективами нафтогазоносності. За цими результатами нами була дана рейтингова оцінка нафтогазоносності вивчених структур і найбільш перспективною з них виявилась структура Суботіна, де в межах аномалії ЕПНГ пропонувалось буріння першої на Прикерченському шельфі параметричної свердловини. Свердловина паралельно виконала як параметричні, так і пошукові задачі. Було відкрите перше у цій принципово новій зоні шельфу Суботінське нафтове родовище. Пробурені у подальшому розвідувальні свердловини підтвердили встановлений методом ЕПНГ контур родовища.

У 2000-2009 рр. Науково-впроваджувальною фірмою "НДРнафтогаз" за участю фахівців Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту у Дніпровсько-Донецькій западині роботи з прогнозування нафтогазоносності методом ЕПНГ були виконані на 36 структурах, прогнозних ділянках і 13 родовищах, які служили еталонами. За результатами цих робіт 24 об’єкти прогнозувались як перспектив­ні (14 – високоперспективні, 10 – слабоперспективні) та 12 – безперспективні. На 13 структурах пробурено пошукові свердловини, з яких 12 свердловин підтвердили видані нами позитивні та негативні прогнози, що свідчить про високу ефективність методу. Це дозволило відкрити, розширити та уточнити контур 6 газоконденсатних та нафтових родовищ у ДДЗ (Південно-Берестівське, Східно-Рогінцівське, Східно-Петренківське, Чкалівське, Кавердинське (Баранівське склепіння) – в умовах антиклінальних структур і Вакулівське – на моноклінальному схилі в умовах літолого-стратиграфічних пасток).

Крім перевірки на нафтогазоносність прогнозних структур та ділянок, які рекомендувались замовниками робіт у різних геотектонічних зонах ДДЗ (“Чернігівське ДРГП”, НАК “Нафтогаз України”, ДК “Укргазвидобування”, ГПУ “Шебелинкагазвидобування”, ГПУ “Харківгазвидобування, ВАТ “Укрнафта, ”ЗАТ “Пласт”), за межами цих об’єктів попутно виявлено ще низку аномалій ЕПНГ, які відповідають скупченням ВВ і у майбутньому повинні бути опошуковані. Більшість з них, на нашу думку, зв’язана з нетрадиційними пастками і ніякими іншими методами не прогнозувалась.

Незважаючи на наші дані, на безперспективних, за даними ЕПНГ, площах пробурено 5 пошукових свердловин, які виявились непродуктивними (одна низькопродуктивна), підтвердивши наш негативний проноз (Вовківцівська св. № 1, Юхтинська св. № 1, Східно-Селюхівська св. № 6, Петренківська св. № 4, Кавердинська св. № 3).

Маючи значну статистику використання методу ЕПНГ, ми не маємо фактів непідтвердження його прогнозу.

Таким чином, ефективність методу ЕПНГ доказана практикою робіт на нафту та газ як на суші, так і на морі. Метод дозволяє до буріння свердловин оперативно вирішувати такі задачі:

  1. ранжування за перспективами нафтогазоносності виявлених сейсморозвідкою антиклінальних структур і в першу чергу тих, що підготовлені до пошукового буріння і включені в плани бурових робіт;
  2. визначення контуру покладу, який розкрито першою свердловиною;
  3. встановлення глибин залягання покладів;
  4. виявлення аномалій, зв’язаних з нафтогазоносністю прогнозних пасток неантиклінальних об’єктів, у тому числі літолого-стратиграфічних, літологічних, тектонічно екранованих як у теригенних, так і в карбонатних відкладах, які прогнозуються за геологічними дослідженнями та розущільнених зонах кристалічного фундаменту, що прогнозуються за геофізичними даними;
  5. оцінка запасів вуглеводнів прогнозних об'єктів у порівнянні із сусідніми родовищами.

Висока ефективність методу доказана практикою робіт на нафту та газ на більше ніж 100 прогнозних структурах та родовищах як на суші, так і на шельфі морів України, в Росії, Білорусі, Таджикистані та Узбекистані. Ефективність методу, що підтверджена бурінням в різних регіонах, сягає 80 %.

Вартість робіт методом ЕПНГ на невеликій структурі не перевищує 0,5 % вартості пошукової свердловини.

Метод ЕПНГ є практично прямим високоефективним, екологічно чистим та технічно безпечним пошуковим методом, широко випробуваним у різних геотектонічних зонах України та держав бувшого СРСР і тому він настійно рекомендується для включення в обов’язковий комплекс робіт при пошуках та розвідці нафти і газу разом із сейсморозвідкою та іншими інформативними методами до буріння свердловин, що підтримано рішеннями низки нарад НАК “Нафтогаз України”.

Він базується на сучасних комп'ютерних технологіях виконання як польових робіт, так і комплексної камеральної обробки отриманих польових даних.

Проблеми підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт на нафту і газ, закономірностей формування родовищ вуглеводнів, нетрадиційних технологій пошуків, розвідки та інтенсифікації видобутку нафти неодноразово висвітлювались нами в численних наукових роботах та на Міжнародних науково-практичних конференціях, у тому числі Інженерної академії України та Міжнародної Інженерної академії в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Польщі, Швейцарії, Канаді, Тунісі, Південній Кореї, Сінгапурі та інших країнах, підтримуючи високий імідж вітчизняної науки [8-24].

Незважаючи на високу ефективність методу ЕПНГ при пошуках родовищ нафти і газу в традиційних антиклінальних та неантиклінальних пастках, його широке впровадження у практику геологорозвідувальних робіт стримується економічними негараздами в країні.

Поряд із цим на даному етапі дуже багато ведеться розмов та приймаються реальні рішення щодо посилення геологорозвідувальних робіт на сланцевий газ (газ слабкопористих глинистих порід), однак на шляху їх виконання стають реальні проблеми.

Першою із таких проблем є проблема екології. Техногенні впливи на природне навколишнє середовище можуть бути катастрофічними. Для видобутку сланцевого газу використовується багатосотметрове горизонтальне буріння по перспективній товщі. У свердловини закачується величезна кількість води, піску, небезпечних хімреагентів та проводиться гідророзрив товщі, що приводить до утворення численних тріщин, по яким газ поступає в експлуатаційну свердловину та мігрує в залягаючі вище горизонти і може викликати загазовування водоносних горизонтів і дійти до поверхні. Подібні забруднення метаном підземних вод, які використовувались населенням для пиття та підвалів спостерігались на Івано-Франківщині в значних за розмірами зонах впливу пробурених та погано законсервованих свердловин на нафту і газ.

У США, які стоять на передових позиціях у світі по видобутку сланцевого газу, видобуток його ведеться у слабонаселених районах і, незважаючи на це, питання розглядалось у Конгресі. Сенат густонаселеної Франції заборонив проведення робіт на сланцевий газ з використанням гідророзриву пластів.

В Україні ми не знайдемо такої території, де б було можливо без шкоди для здоров’я людей розвернути масштабні бурові роботи (сотні, тисячі глибоких свердловин) по густій сітці. Для буріння цих свердловин використовується величезна кількість водних ресурсів, які разом зі шкідливими хімреагентами будуть закачуватись у надра. Тільки третина бурових розчинів очищується на поверхні, але і після очищення вода цих розчинів залишається небезпечною для людей.

Друга проблема – слабка геологічна вивченість запасів сланцевого газу. В найбільш перспективному Прикарпатському регіоні оцінка геологічних (невидобувних) запасів сланцевого газу, за різними дослідниками відрізняється дуже сильно – від 2-х до 30 трлн. м3. А якщо врахувати тенденції, які спостерігаються в Польщі, яка вже реально працює зі сланцевим газом, коли недавно оцінка його запасів була 1,3 трлн. м3, а тепер стала 0,15 трлн. м3, то перед Україною стоїть така ж проблема. За даними МЭЛ, запаси сланцевого газу складають всього 4 % від підтверджених світових запасів газу традиційних джерел.

Третя проблема – собівартість видобутку сланцевого газу. На родовищах США видобуток сланцевого газу ведеться з глибин 400-1000 м і собівартість його при значних обсягах видобутку й оновлених технологіях знизились з 250 до 90 доларів США, а відпускна ціна до 200 доларів США. Враховуючи, що перспективні сланцеві товщі в Україні залягають на значних глибинах – 2-3 км і більше, не такі масштабні обсяги можливого видобутку та відсутність власних технологій, собівартість сланцевого газу може досягати 270-300 доларів США і відповідно відпускна ціна 500-600 доларів США.

Це значно вище ніж собівартість видобутку газу із традиційних джерел в Україні, яка складає 30-35 доларів США за 1 тис. м3.

У той же час навіть у США з їх величезними запасами, багаторічним досвідом та власними технологіями у найближчі роки видобуток сланцевого газу не перевищить видобуток з традиційних джерел.

В Україні до розгортання широкомасштабних робіт по видобутку сланцевого газу необхідно провести серйозні науково-дослідні та експериментальні роботи по реальній оцінці запасів сланцевого газу, газу центрально-басейнового типу та можливостей їх видобування з врахуванням впливу вищезгаданих проблем.

Незважаючи на це, Україна вже підписала 5 меморандумів з різними зарубіжними фірмами на видобуток сланцевого газу. При цьому ще не видано жодного дозволу на проведення робіт.

Науковцями Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту виконані прогнозні дослідження та видані численні практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт на нафту і газ [4; 5]. Реальне впровадження у виробництво цих рекомендацій на пошуки нових родовищ нафти і газу як в антиклінальних, так і нетрадиційних літологічних, літолого-стратиграфічних, тектонічно екранованих, комбінованих пастках осадочних відкладів та тріщинуватих зонах кристалічного фундаменту можливе лише при широкому використанні для їх розбракування за перспективністю методу електрофізичного прогнозу нафтогазоносності (ЕПНГ) до буріння пошукових свердловин, який доказав свою оперативність, ефективність та економічність на багатьох об’єктах ДДЗ та шельфах Чорного і Азовського морів. Ми постійно привертали увагу до цієї проблеми не тільки виробників та науковців, але і високі державні структури [3].

Виходячи з викладених матеріалів, ми впевнені, що у найближчі 10-20 років в Україні ми не зможемо суттєво витіснити видобуток традиційного газу з антиклінальних і неантиклінальних пасток сланцевим газом. Тільки широке впровадження у практику запропонованого пошукового комплексу сучасної сейсморозвідки, методу електрофізичного прогнозу нафтогазоносності та геохімічних досліджень на традиційних антиклінальних і неантиклінальних структурах значно підвищить ефективність геологорозвідувальних робіт на нафту і газ, приведе до прискореного відкриття та розвідки нових родовищ та реально зміцнить паливно-енергетичну незалежність держави.

Список використаних джерел

  1. Кривошеев В. Т. Секвенс-стратиграфические и литолого-палеогеографические исследования при прогнозе неструктурных ловушек в Днепровско-Донецком нефтегазоносном бассейне / В. Т. Кривошеев, Е. З. Иванова, В. В. Макогон // Сборник материалов Международной научно-практической конференции “Литологические и геохимические основы прогноза нефтегазоносности”. – Санкт-Петербург: ВНИГРИ, 2008