ISSN 2225-7551

А.В. Яриловець, канд. техн. наук

C.В. Зайцев, канд. техн. наук

Чернігівський державний технологічний університет, м. Чернігів, Україна

В.Д. Назарук, начальник управління

Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, м. Чернігів, Україна

АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Проаналізовано стан та перспективи розвитку телекомунікаційних мереж нового покоління Next Generation Network. Зроблено порівняльний аналіз розвитку систем мобільного зв’язку.

Вступ. Розвиток інформаційних засобів і систем є в наш час одним із найважливіших факторів, що визначають темпи й досягнення науково-технічного прогресу. Жодна сфера людської діяльності вже не може розглядатися поза залежністю від засобів інформаційного обміну, значення яких неухильно зростає.

Розбудова сучасної інфраструктури дер­жави неможлива без розвитку інформаційних технологій, які повинні  задовольнити ріст суспільних потреб в інформаційних послугах. Цьому сприяє перехід до цифрових методів передачі повідомлень і цифрової обробки сигналів, застосування сигналів складної структури, а також різноманітних способів адаптації під час широкого використання мікропроцесорної техніки, що забезпечує інтеграцію засобів зв’язку і засобів обчислювальної техніки. На цій основі створюються інтегральні цифрові мережі, в яких досягається не тільки повна інтеграція за видами зв’язку, але й інтеграція засобів передачі, обробки, ко­мутації, керування і контролю.

Кінцевою метою цього грандіозного процесу є створення єдиного інформаційного середовища, в основі якого лежить принцип мобільного доступу до всіх інформаційних ресурсів. Кожному жителю Землі повинен бути виділений персональний номер (IP адрес), по якому він міг би вийти в будь-яку інформаційну мережу, в будь-який час доби й в будь-якому місці, де б не знаходився. При цьому швидкість обміну даними повинна повністю задовольнити всі його інформаційні потреби.

Відбувається корінна перебудова сучасних інформаційних технологій, що пов’язана з їх переходом на IP-основу. І вже не викликає сумніву, що ми знаходимось на порозі нової науково-технічної революції, пов’язаної зі зміною концепції побудови систем зв’язку. Процес інформатизації набирає все більших обертів. Інформаційні ресурси стають стратегічними поряд з запасами руди, нафти, газу тощо.

До цього часу світові інформаційно-телекомунікаційні системи вже пережили дві революції.

Перша революція мала виключно технологічне значення та була пов’язана з переходом від аналогових принципів передачі й комутації до цифрових. Вона розпочалась у 60-х роках минулого століття й закінчилась у 80-х (в Україні, щоправда, цей процес завершився лише в 2006 році). Особливістю цієї революції стало те, що нові технології ніяк не стосувались сфери послуг, тобто для суспільства вона залишилась практично непоміченою.

Друга революція була пов’язана з появою стільникових мереж зв’язку. Від першої її відрізняє те, що вона змінила точку зору суспільства на світ телекомунікацій. Ідея, що в будь-який час і в будь-якому місці двоє людей можуть зв’язатись по телефону один з одним, виявилась настільки привабливою для всіх, що мобільний зв’язок став однією з нематеріальних цінностей суспільства.

Поступовий ріст інформатизації суспільства призвів до потреби використання комп’ютера майже в усіх сферах діяльності людини. Дані виявляються важливішими мови, комутація пакетів і пакетний трафік стають важливішими комутації каналів і мовного трафіку. Комп’ютер стає важливішим за телефон. У таких умовах розгорнуті телефонні мережі вже не здатні забезпечити необхідну пропускну здатність абонентського трафіку.

Виклад основного матеріалу. Сучасна технологічна революції в інформаційно-телекомунікаційних системах асоціюється з концепцією мереж нового покоління (Next Generation Network – NGN), яка спрямована забезпечити потреби суспільства в інформаційному обміні за допомогою переходу від мовного трафіку до трафіку даних. NGN – це мережа на базі пакетів, що здатна надавати служби/послуги телекомунікацій та можливість використання декількох широкосмугових транспортних технологій, які забезпечують якість обслуговування і в яких функції, що належать до служб, не залежать від технологій, які стосуються транспортування [1]. Вона забезпечує вільний доступ для користувачів, за їхнім вибором і підтримує рухомість, що дає можливість постійного і повсюдного забезпечення служб для користувачів. Концепція NGN  поєднує в собі технічні рішення розвитку обчислювальної техніки та цифрових засобів телекомунікацій і покликана забезпечувати максимально широкий доступ до інформаційних ресурсів світової цивілізації.

 

 
  Подпись:

Враховуючи те, що в концепції NGN поняття канала зв’язку стало другорядним, поділ інформаційно-телекомунікаційних мереж на первинні і вторинні виявляється неефективним. Більш ефективним стає поділ на транспортні мережі та мережі доступу, як це показано на рис.1. Під транспортною мережею розуміється сукупність мережевих елементів, що забезпечують передачу трафіку [2]. Під мережею доступу – сукупність мережевих елементів, що забезпечують доступ абонентів до ресурсів транспортної мережі з метою отримання послуг [2].

 

Рис. 1. Структура мережі NGN

Складність швидкого переходу до NGN пов’язана з тим, що різні мережі будуються з використанням різних інформаційних технологій і відповідно різного програмного забезпечення, яке взаємно не кореспондується. Прискорити процес переходу можливо шляхом відділення функцій надання послуг від транспортних функцій та впровадженням технологій, що забезпечать взаємодію різних мереж. Це дозволить створювати нові послуги та забезпечити високий рівень їх якості, а також дасть можливість вільного підключення нових служб.

Також зрозуміло, що для пришвидшення процесів переходу телекомунікаційних систем до ідеології NGN необхідно збільшувати пропускну здатність і гнучкість транспортних мереж і мереж доступу. При цьому головне значення тут відіграє середовище передачі та обрана технологія побудови фізичного рівня мережі.

Для передачі інформації на фізичному рівні використовуються проводові та безпроводові середовища.

Головною особливістю телекомунікаційних проводових систем є штучне проводове середовище, по якому поширюються електромагнітні хвилі. Як штучне проводове середовище найбільшого поширення знайшли мідні, каоксиальні та волоконно-оптичні кабелі. Перспективи та переваги використання зазначених середовищ передачі визначаються залежно від призначення мережі.

Так, побудована в Україні протягом столітнього часу телефонна мережа загального користування ще й досі основана переважно на мідному кабелі. У наш час, на етапі впровадження нової ідеології побудови мереж, вона отримала додаткове призначення – забезпечення доступу до Інтернет за технологією DSL (функції мережі доступу).

Ще не так давно здавалося, що технології DSL розкривають невичерпні інформаційні можливості. Швидкість передачі даних 8 Мбіт/с в інтересах одного користувача вважалась вершиною очікувань. Проте вже сьогодні навіть розвинута за допомогою модемів ADSL2+ швидкість 16 Мбіт/с не дозволяє якісно забезпечити всі потрібні послуги. Незважаючи на це, на сучасному етапі поступової перебудови телекомунікаційних мереж, ці технології ще залишаються ефективними й користуються попитом. Для прикладу, в країнах Європи рівень проникнення DSL в місцеву телефонну мережу становить 40 %.

Залежність затухання сигналу в мідному й каоксиальному кабелях від частоти та від діаметра жили, а також висока вартість зменшують перспективи їх використання для побудови транспортних мереж.

Безумовним лідером серед усіх проводових середовищ передачі є волоконно-оптичні кабелі. Розвиток технології оптичних кабельних систем і поступове витіснення традиційних мідних привело до інтенсивного впровадження оптичних широкосмугових мереж. Посприяло цьому ряд переваг волоконно-оптичних кабелів, у порівнянні з іншими, а саме:

-            мале загасання сигналу під час розповсюдження;

-            широка смуга пропускання;

-            відсутність власних зовнішніх електромагнітних випромінювань;

-            можливості повного діелектричного виконання;

-            можливість забезпечення високого рівня захисту даних;

-            порівняно низька вартість.

Так за теоретичними розрахунками пропускна спроможність одного одномодового волокна становить 75 Тбіт/с [1]. Все більше використовуються волоконно-оптичні кабелі і для побудови мереж доступу, отримавши при цьому назву FTT (Fiber Transport To…, тобто оптична транспортна  мережа доступу).

Перераховані переваги волоконно-оптичних кабелів роблять оптичні технології найбільш привабливими для побудови фізичного рівня телекомунікаційних мереж. Зрозуміло, що як основне середовище передачі транспортних мереж NGN необхідно використовувати саме волоконно-оптичні лінії зв’язку. 

На сьогодні найбільш популярними технологіями побудови фізичного рівня транспортних мереж є: SDH (NGSDH), ATM, MPLS/IP, Fram Relay, DWDM, магістральний Ethernet. Принципи побудови цих технологій повністю співпадають з ідеологією NGN і при незначному їх удосконаленні вони здатні швидко інтегруватися в єдину мережу.

Якщо принципи побудови транспортної мережі NGN більш-менш зрозумілі, то з мережами доступу значно складніше. Це обумовлено тим, що вони включають у себе не тільки технології безпосереднього абонентського доступу до мереж NGN, але й традиційні абонентські технології, такі як: PDH, ISDN, абонентський Ethernet, IP, DSL, VDSL, FTTx/pon, Wi-Fi, Wi-MAX, WLL, CATV, HDTV, Fibre Chanel та інші [2-5]. Велика кількість цих технологій спричинена різноманіттям умов функціонування мереж доступу і, відповідно, їх призначеннями.

На відміну від транспортної мережі використання волоконно-оптичного кабелю  для побудови мережі доступу, здебільшого, є неефективним. Це пов’язано з тим, що проводові середовища передачі роблять кінцеві пристрої (комп’ютери) статичними. Якщо для транспортної мережі така статичність є абсолютно оправданою, то для користувача відсутність доступу до мережі в будь-який час і в будь-якому місці викликає певні незручності й втрати. Крім того, вартість прокладання абонентського кабелю на значні відстані поки що досить висока.

Сьогодні у світі спостерігається стрімка тенденція до поширення саме систем безпроводового доступу, що обумовлено, насамперед, невеликою вартістю такого обладнання, простотою його використання та забезпеченням високих швидкостей передачі інформації. Безпроводові технології дозволяють будувати мережі передачі даних з усуненням потреби у використанні великої кількості кабеля. Це дозволяє скоротити час на розгортання таких мереж та створює можливість швидкої зміни кількості користувачів. Безпроводові технології забезпечують мобільність розгортання мереж передачі даних та мереж абонентського доступу на незначних за розміром територіях (будинках, кораблях, літаках), а також значно підвищують оперативність доступу до інформації в довільному місці перебування користувачів. Не викликає сумніву, що безпроводові технології складають найбільшу перспективу в розвитку мереж доступу NGN.

Враховуючи зазначене, розглянемо більш детально стан та перспективи розвитку безпроводових технологій у світі.

Отже, останнім часом спостерігаються найбільші по темпам і масштабам зростання ролі мобільного зв’язку у всіх сферах діяльності людини. Нині мобільний зв’язок є передовою галуззю телекомунікаційної індустрії, яка не має собі рівних за кількістю запропонованих послуг, гнучкості розгортання й економічної ефективності.

За призначенням системи мобільного зв’язку можливо розділити на відомчі й комерційні системи загального користування, як це показано на рис. 2.

 

Відомчі системи мобільного зв’язку призначені для забезпечення виробничих спеціальних потреб органів державної й виконавчої влади, відомств і підприємств.

Ці системи, традиційно, широко використовуються силовими й правоохоронними структурами, службами суспільної безпеки, транспортними, будівельними й енергетичними компаніями в процесі виконання виробничих завдань. Характерною рисою відомчих систем радіозв’язку є те, що в цих системах активно використовується режим зв’язку, коли абоненти об’єднані в групу. При цьому абоненти групи можуть знаходитись один від одного на значних відстанях.

Відомчі системи радіозв’язку, як видно з рис. 2, залежно від призначення розділяються на три типи:

– системи типу Public Safety, що орієнтуються на забезпечення потреб служб безпеки, міліції, пожежної охорони, швидкої медичної допомоги і т. д;

– професійні (приватні) системи PMR (Professional або Private Mobile Radio), що належать організаціям, установам, компаніям і сприяють вирішенню завдань адміністративного та виробничо-технічного значення;

– системи з загальним доступом PAMR (Public Access Mobile Radio), що забезпечують вихід відомчих абонентів у мережу загального користування, забезпечуючи при цьому великий набір послуг, та орієнтовані на широке коло користувачів.

Основу комерційної системи загального користування складають системи стільникового зв’язку та ситеми безпроводового доступу. Система стільникового зв’язку [4] – це система наземної рухомої радіослужби, що складається із замкнутої системи базових радіостанцій, які покривають наземну поверхню зонами за принципом бджолиних стільників. У цих системах застосовується стільниковий принцип просторової топології мережі, що забезпечує повторне багатократне використовування одних і тих же частот (структур сигналів). Цей принцип частково розв’язує проблему дефіциту частотного ресурсу та забезпечує можливість обслуговування великої кількості абонентів на великих територіях і, тим самим, визначає успіх стільникових систем.

Системи безпроводового доступу (БД) – найновіші з різновидів мобільного радіозв’язку, основним призначенням яких є забезпечення мобільним зв’язком на невеликих територіях з надзвичайно високою щільністю трафіку до 10000 Ерл/км2, та для забезпечення високих швидкостей передачі інформації між абонентськими станціями. При цьому головною особливість цих систем є мікро- та пікостільниковий принцип побудови, й обмеження в рухомості абонентів. Взагалі під безпроводовим доступом розуміють [3; 5] електрозв’язок з використанням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися із збереженням унікального ідентифікаційного номера в межах пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, які під’єднані до одного комутаційного центру.

На цьому етапі реалізації ідеології NGN відбувається інтеграція мобільних систем зв’язку в єдину, яка має забезпечити всі функції розглянутих вище систем. І безперечними лідерами тут виступають системи стільникового зв’язку і ситеми БД, які й становитимуть основу NGN. Відомчі ж системи будуватимуться на основі використання трафіку безпроводових NGN і будуть відокремлюватися від них лише за допомогою впровадження відповідних організаційних та технічних заходів на рівні абонентського устаткування. Про такий перебіг подій свідчить і те, що вже сьогодні переважна більшість радіотелекомунікаційних мереж поєднує в собі функції та послуги стільникового зв’язку та безпроводового доступу.

Так, на сьогодні існує близько 40 різних стандартів БД [3, 5]. Стислі характеристики найбільш розповсюджених стандартів наведені в табл. 1. Із таблиці видно, що для систем БД виділені діапазони частот 2,4...2,4835; 5,15...5,35; 5,67...5,85; 10...66; 2...11 ГГц. Ці діапазони частот у більшості країн призначені для безліцензійного використання в промисловості, науці і медицині [3; 5]. До систем БД висуваються високі вимоги щодо реалізації фізичного рівня, що забезпечує їх якісну роботу в умовах великої “забрудненості” смуги частот.

Загальна структура побудови мереж БД показана на рис. 3.

 

Рис. 3. Структура побудови мереж БД

Кожна з абонентських станцій (АС) має вільний вихід до телекомунікаційної мережі через радіоінтерфейс з базовою станцією (БС). Це забезпечує можливість обміну потоками даних як між АС, що знаходяться в зоні дії однієї БС, так і між АС, які знаходяться в робочій зоні різних БС. Всі БС з’єднані між собою через телекомунікаційну мережу. Це дозволяє забезпечити доступ до інших мереж, у тому числі і до всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет.

Стисла характеристика найпоширеніших стандартів стільникового зв’язку із зазначенням їх приналежності до одного з поколінь наведена в табл. 2. Якщо провести аналіз стандартів стільникового зв’язку (табл. 2) із стандартами безпроводового доступу (табл. 1), то не складно помітити, що на рівні четвертого покоління ці системи вже об’єднуються в єдину систему мобільного зв’язку. Деякі науковці взагалі не розрізняють ці системи і розуміють їх як єдину, а появу технологій безпроводового доступу пов’язують з третім поколінням розвитку мобільних систем зв’язку. Це обґрунтовано тим, що саме на основі розвитку стільникових систем зв’язку попередніх поколінь і виникли безпроводові системи доступу. І тут важко не погодитися. Тому в подальшому будемо використовувати поняття мобільного зв’язку, що поєднує в собі функції зазначених вище двох систем.

Розглянемо стисло розвиток мобільного зв’язку. Так нинішнім поколінням передувала передісторія становлення мобільного зв’язку, іноді іменована «поколінням 0». Основні ідеї і технічні рішення були сформовані в 40-50 роках ХХ століття, однак їх реалізація залишалася неможливою до появи мікроелектронної техніки в 80-х роках.

Зазначені стандарти передбачали використання виключно аналогових сигналів. Таблиця 1

Аналіз стандартів безпроводового доступу

Стандарт

Наймену-вання

Діапазон
частот, ГГц

Швидкість
передачі інформації, Мбіт/с

Стисла характеристика

1

2

3

4

5

802.11

WLAN

2,4 ... 2,483

до 2

Використовується DSSS i FHSS. Вид модуляції: DBPSK, DQPSK, (для DSSS), GFSK-2 та GFSK-4 (для FHSS). Радіус зв’язку до 100 м

802.11а

5,15 ... 5,25

5,25 ... 5,35

5,725 ... 5,825

6, 9, 12, 18, 24, 36, 48, 54

Використовуються сигнали з OFDM, кожна піднесуча якого модулюється за допомогою BPSK, QPSK, 16-QAM i 64-QAM. Радіус зв’язку до 50 м

802.11b

Wi-Fi

2,4 ... 2,483

до 11

Застосовується HR – DSSS (викорис­товується технологія компліментарних кодів або двійкового пакетного кодування згортаючим кодом). Вид модуляції: DQPSK (CCK), BPSK i QPSK (PBСС). Радіус зв’язку до 100 м

 

Продовження табл. 1

1

2

3

4

5

802.11d

2,4 ... 2,483

до 11

Універсальна форма фізичного рівня з FHSS. Розширює сферу дії стандарту 802.11 на країни, в яких існує обмеження за частотою

802.11е

2,4 ... 2,483

до 54

Визначає механізми високошвидкісної передачі даних з гарантованою якістю обслуговування при сумісництві з 802.11а і 802.11b

802.11f

Регламентує механізм обміну службовою інформацією між точками доступу в розподілених безпроводових  локальних мережах

802.11g

2,4 ... 2,483

1, 2, 5,5, 6, 9, 11, 12, 18, 22, 24, 33, 36, 48, 54

Використовується DSSS-OFDM, ERP-PBCC, ERP-OFDM. Вид модуляції QPSK, 16-QAM і 64-QAM забезпечує сумісність з 802.11b. Радіус зв’язку до 100 м

802.11h

5,15 ... 5,35

5,67 ... 5,85

до 54

Забезпечує управління частотним ресурсом і контроль за потужністю, яка випромінюється з використанням протоколів DFS i TPS запропоновані ETSI

802.11i

2,4 ... 2,483

до 2

Передбачається використовувати кращий механізм аунтентифікації і шифрування. Доповнює MAC рівень доступу до середовища передачі стандарту 802.11 і фізичний рівень специфікації 802.11а

802.11j

4,9

5,03 ... 5,091

до 54

Регламентує роботу для суспільного використання відповідно до правил специфікації 802.11а перший діапазон для США та Японії, другий в Японії

802.11k

Визначається керуючими органами країн

Регламентує передачу між точками доступу спеціальних даних для додатків вищого рівня. Визначає алгоритм ефективного вибору частот

802.11n

2,4 ... 2,483

5,15 ... 5,35

5,67 ... 5,85

до 100

Розширює можливості специфікації 802.11g з використанням нових одночіпових WLAN адаптерів

802.11r

Регламентує швидкий хендовер клієнтських при­строїв між різними точками доступу. Основу технології взято з документів 802.11i і 802.11k

802.15.1

Bluetooth,

WPAN

2,4 ... 2,483

1 (асиметричний 0,7323/0,057, або повнодуплексний канал передачі 0,4339)

Використовує FHSS (1600 стрибків за секунду). Вид  модуляції GFSK-2 з ВТ=0,5. Радіус зв’язку: 1) до 10 м; 2) до 100 м

802.15.2

Розробка практичних рекомендацій за сумісністю пристроїв 802.11 і 802.15

802.15.3

WPAN

2,4 ... 2,483

11, 22, 33, 44, 55

Використовується DSSS. Вид модуляції OQPSK. Призначений для високо­швидкісної передачі даних. Радіус зв’язку до 100 м

802.15.4а

UWB

3,1 ... 10,6

до 500

Зверхширокосмугова високошвидкісна переда­ча даних. Використовуються імпульси форми Гауса (ширина спектру сигнала 500 МГц) і додаткове розширення спектра методом програмного перестроювання центральної частоти імпульсу. Використовується внутрішня фазова модуляція імпульсу

802.15.4

ZigBee

IN-Home Net

2,4 ... 2,483

0,902 ... 0,928

0,868...0,8686

до 0,25

до 0,04

до 0,02

Використовується DSSS. Вид модуляції BPSK, QPSK. Передбачений для автономного обладнання і побутової техніки з низьким енергоспоживанням. Радіус зв’язку до 10 м

 

Закінчення табл. 1

1

2

3

4

5

802.16

BWA

10 ... 66

32 ... 134,4

Використовується радіоінтерфейс WMAN-SC1 (модуляція однієї несучої). Вид модуляції несучої: BPSK, QPSK, 16 - QAM, 64 - QAM. Радіус зв’язку до 50 км

802.16а

WiMAN

2 ... 11

до 70

Використовується три види радіо­інтерфейсів WMAN-SC2 (модуляція однієї несучої), WMAN-OFDM (з БПФ на 256 точок) WMAN-OFDM-OFDM (з БПФ на 2048 точок). Вид модуляції несучої та піднесучих: BPSK, QPSK, 16 – QAM, 64 – QAM, 256 – QAM. Радіус зв’язку до 50 км

802.16е

WiMAХ

2,4 ... 2,483

3,4 ... 3,6

5,7 ... 8,8

до 15

Використовується радіоінтерфейс WMAN-OFDM-OFDM (з БПФ на 2048 і 4096 точок). Вид модуляції несучої та піднесучих: 16 - QAM, 64 - QAM. Зв’язок забезпечується при швидкості до 150 км/годину і на ліцензійній основі

 

 

Таблиця 2

Аналіз стандартів стільникового зв’язку

Стандарт

Рік

Стисла характеристика

1

2

3

Покоління 0G

MTS

1946

Мобільний телефонний зв’язок (Mobile Telephone Service). Система напівдуплексного радіозв’язку операторського класу із забезпеченням виходу в PSTN (до 25 каналів, діапазон частот біля 900 МГц)

AMTS

1965

Передова мобільна телефонна система зв’язку (Advanced Mobile Telephone System)

IMTS

1969

Удосконалена система мобільного телефонного зв’язку (Improved Mobile Telephone Service) – дводіапазонна система дуплексного зв’язку із забезпеченням виходу в PSTN (до 9 каналів у діапазоні 35-44 МГц, до 11 каналів у діапазоні 152-158 МГц, до12 каналів у діапазоні 454-460 МГц; радіус дії 60 – 100 км)

Покоління 0,5G

PALM

1971

Public Automated Land Mobile – автоматизована наземна мережа мобільного зв’язку із забезпеченням виходу в PSTN. Перша система з використанням цифрових сигналів для передачі керуючих повідомлень  й аналогових сигналів для передачі голосу

ARP

1971

Auto Radio Puhelin – система автомобільного напівдуплексного (пізніше – повнодуплексного) радіозв’язку операторського класу з розміром зони обслуговування до 30 км (до 80 каналів у діапазоні частот 150 МГц)

Покоління 1G

NMT

1979

Nordic Mobile Telephone – скандинавська дводіапазонна аналогова система мобільного стільникового радіозв’язку операторського класу, орієнтована на покриття великих територій (ширина каналу 12,5 кГц, робочий діапазон частот біля 450 й 900 МГц)

AMPS

1981

Advanced Mobile Telephone System – удосконалена рухома телефонна система мобільного зв’язку в діапазоні частот від 825 до 890 МГц (більше 600 дуплексних каналів, ширина каналу 30 кГц, потужність передавача БС 45 Вт, потужність передавача автомобільної рухомої станції – 12 Вт, потужність передавача переносного апарата – 1 Вт)

TACS

1983

Total Access Communication Systems – аналогова система радіов’язку загального користування в частотному діапазоні біля 900 МГц (ширина каналу 25 кГц, «Європейська версія» AMPS)

Hicap

1985

Система мобільного стільникового радіозв’язку – вдосконалена версія системи NTT (Nippon Telegraph and Telephone, Японія)

Mobitex

1988

Національна загальнодоступна мережа бездротової передачі даних – система передачі даних, із загальним доступом, що включає мережеву службу двостороннього пейджингового зв’язку (ширина каналу – 12,5 кГц)

Data Tac

1990

Дводіапазонна система бездротової передачі даних, (ширина каналу 25 кГц, діапазон частот 403 – 433МГц й 806 – 870 МГц, пропускна здатність 19,2 кбіт/с)

 

Продовження табл. 2

1

2

3

PHS

1990

Personal Handy-phone System – розроблена в Японії система радіозв’язку, заснована на використанні портативних телефонів, (TDMA-TDD, діапазон частот 1880-1930 МГц, швидкість передачі даних до 32 кбіт/с)

GSM

1991

Global System for Mobile Communications – чотиридіапазонна глобальна система мобільного стільникового зв’язку (TDMA, діапазон частот 850 МГц, 900 МГц, 1800 МГц, 1900 МГц, модуляція GMSK, ширина каналу 200 кГц)

Digital AMPS

1991

Цифровий варіант аналогової ситеми AMPS ( FDMA, діапазон частот 825-890 МГц, модуляція π/4 -  DQPSK, ширина каналу 200 кГц)

PDC

1992

Personal Digital Cellular – стандарт персонального цифрового стільникового зв’язку (TDMA, діапазон частот 800 МГц, ширина каналу 25 кГц). Використовується тільки в Японії

CdmaOne

1995

Перша система з CDMA-доступом і прямим розширенням спектра, відома як стандарт IS-95 або TIA-EIA-95 (CDMA, робочий діапазон частот біля 800 МГц, ширина каналу 1,25 МГц, модуляція BPSK/QPSK)

CSD

1997

Circuit Switched Data – технологія передачі даних з комутацією каналів, початково розроблена для систем GSM

Покоління 2,5G

WiDEN

1996

Wideband integrated Dispatch Enhanced Network – широкосмугова інтегрована диспетчерська вдосконалена мережа (до 4 каналів по 25 МГц, пропускна швидкість 100 кбіт/с)

GPRS

2000

General Packet Radio System – удосконалена технологія пакетної передачі даних для систем GSM (ширина каналу 200 кГц, максимальна пропускна здатність 171,2 кбіт/с)

HSCSD

2000

High-Speed Circuit Switched Data – удосконалена технологія високошвидкісної передачі даних з комутацією каналів, сумісна з GSM. Максимальна швидкість передачі даних 57,6 кбіт/с